Рука в руку,серця в унісон,
Долі дві,що сплелися в одну,
І це зовсім,це зовсім не сон!
Серця стук,зачіпивший струну.
І немає щасливіших в світі,
І ще стільки не сказаних слів...
Він не може без неї ні миті,
Він без неї тепер б не зумів.
Серця два,що поєднані небом,
Їх коханню немає кінця,
Їм нікого вже більше не треба,
В неї він,а у нього вона.
Кохання їхнє-вірність лебедина!
Вона без нього вже не проживе,
Вона в його руках немов дитина,
Бо він для неї більше ніж усе...
Їх доля вже навіки поєднала,
Як двох лебідок,в парі-до кінця!
Бо так заверено в законі лебединім,
Якщо вмирає він,за ним вона...
Вони купаються у ніжності безмежній,
Вони одне для одного-життя!
Вони-це не закінчена поезія,
Вони навік поєднані серця!
Надія Кишеня 29.01.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2016
автор: КОЛЮЧКА