Слова - Світлана Рачинська
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Віола
Він палив Oskuro. І мовчав.
Її пальчики віолу оживляли,
Наче їх для того й виплавляли.
А за склом старіючий бульвар.
Там ще й досі є сліди від ніжних стоп,
Теплі й ті, що спромоглись на інше.
Ті, що для подоб і для оздоб –
Ночі зігрівали щонайбільше.
А ще ті, котрі йому клялись,
Серед них, що згодом вміли клясти.
Тим бульваром всі вони пройшлись
І у пам’ять унесли контрасти.
У майбутнього завжди минулий час.
Спогади – як подорож у часі,
Десь колись, мадам, він бачив вас
В цій засмазі. Жаль, не в цій відвазі.
І тонув на дні ваших зіниць
Тричі. Й кожен раз була це осінь.
У обіймах років – спраглих жриць,
Він вчувався в Вашому волоссі.
В тіла прострирадл ваших м’яких
Володів азами страдіварі.
Не судилось, жаль, відчути їх
Вам – відлунню всіх мелодій на бульварі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635100
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 11.01.2016
автор: Микола Шевченко