Міст, що мовчить. Чи ти уже ступаєш?
І робиш крок в прозорість споглядання?
Стоїть там знак, якого ти шукаєш,
Що прийме всі твої душі зізнання.
Те дерево над ним покаже мудрість,
Що йде у поколіннях до людей,
Її пізнавши - відкривають щирість,
І повний світ смарагдових ідей.
Пройтись не за́йме забагато ча́су,
Та міст приймає чистоту сердець,
І тільки з цим отримаєш відразу,
Що бажане і прагнуть сотні лиць.
Крок, другий, відійдеш від шуму,
Від швидкості, бентежних голосів,
І в тиші цій побачиш панораму -
Та все зійдеться - полюси плюсів.
Не будуть гойдалкою тою терези
Емоцій всіх.. - вже сяятиме сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2016
автор: Валентина Капшук