Рідненька!
.
Наступило Різдво Хрестове. Я всі свята провів наодинці в глибокому смутку. Не хотів нікуди йти, і щоб мене ніхто не тривожив. Спілкувався зі своїми поетами в Інтернеті, в Клубі поезіі. Писав вірші. Їздив до Тебе. По телефону вислуховував нотації. Слухав Наші любимі пісні і прийшов до висновку: в моєму віці лишаються тільки вірні друзі. Згадую слова В.Висоцького, якого ми дуже любили «Если друг оказался вдруг, он не друг и не враг, а так…» Але я розумію, у кожного зараз дуже багато своїх проблем. Ми колись гарно проводили святкові дні. Ти була в мене дуже красива. З цього приводу я написав вірш.
.
Багато друзів твердять все мені:
Лиши у спокої свою дружину.
Вона померла, і її нема,
Й дивись вперед, в ідучу днину.
.
Пиши веселе щось, і про любов,
Та про війну, що йде у цю годину,
А ти вірші все пишеш знов і знов,
Не даш на тому світі їй спочину.
.
Пройшло чотири роки вже - як день,
Ти для життя найди собі людину,
Життя продовжуй, і в свята лишень
Провідуй ту любов свою єдину.
.
Не можу зрозуміти я зовсім,
Як можна стерти з пам’яті хвилини,
Прожиті у любові, і при тім
Не відчувати вдячність їй щоднини.
.
А я стою, як прикордонний стовп,
І захищаю всі свої кордони.
Я у страху, що тисне мене натовп,
І нищать кожен день мене гормони.
.
Із думкою лягаю я завжди:
Чи не завищив я своєї планки?
І смутку… Чи розтопляться льоди,
Чи будуть ще у мене милі ранки.
.
Тепер задумуюсь, як дальше жить,
Представившись на сповідь перед Богом,
Не знаючи, коли наступить мить,
А знаю я:… Вона вже за порогом.
.
Твій Володя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635126
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.01.2016
автор: DVI