[u]Мені здається, час проаналізувати ще одну проблему: чи розуміють у Донбасі, що жертви України і заради них.
Вчора послухала, при яких обставинах загинув Олександр Ільницький, і ніби блискавкою вдарило: як сприйняли це ті, заради кого він загинув. Може, з цього треба починати, щоб пробудити усвідомлення, що атовці не "карателі", як їх називають.[/u]
Додому сина привезли – героя…
Побув у хаті щоб останній раз…
Стояв боєць під Карачун-горою,
Щоб українським був таки Донбас…
Дивилась мати на холодне тіло
І зрозуміти, бідна, не могла:
Народжувала в муках і гляділа
Для того, щоби куля відняла?!..
«Чекала не героя, – каже, – сина,
Живого, рідного, такого, як завжди…
Він був кмітливий, чуйний, особливий…
Чом не вберігся, синку, від біди?
Для кого жити я без тебе мушу,
Коли у попіл вбралися літа?
Кому відкрию серце своє й душу?
Чом, доле, повелась зі мною так?
Якби ж могла, як ластівка, літати,
Була б я там, де був, синочку, й ти…
Собою би закрила, бо я мати,
Оберігала би твої й сліди…
Кромсало тишу звідусіль ридання…
У траур квіти й сонце одяглись…
І друзі плакали, сьогоднішні і давні…
Та чи Донбас згада його колись?!..»
12.01.2016.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635162
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)