Як би я хотіла все забути...
Всі наші зустрічі, вірші, розмови.
Твою музику постійно буду чути,
Хай не для мене граєш вечорами.
О, Боже, нащо Доля нас звела?
А потім дарувала нам розлуку.
Чия то гра була? Твоя... моя...
Не чую голосу... душі відгуку.
А час іде, минає в дзеркалах.
Непрохані жалі засіли в серці.
Чому назад немає вороття?
Я проклята... життям без сенсу.
Блукаю тінню у садах...
Зібравши спогади на тонку нитку.
Слізьми вмивається душа...
Благає, викинь незабутку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2016
автор: Міра Янг