Колючі морози, вітри і сніги,
Дотла замели і шляхи, і стежки.
Ранки холодні і дні невеселі,
Це вже скриплять зимові каруселі.
Довгії ночі, густі сніговії,
Думи похмурі і приспані мрії,
Віра, надія, казкова Жар птиця,-
Навіть у снах уже більше не сниться.
Вітер гуркоче, ховаються птиці,
Все покриває зима- чарівниця.
Волю приспали гадючі хуртечі,
Зникло і світло якось недоречі.
Всілась сім"я в темноті біля печі,
Хтось починає нехитрії речі:
Про урожай, про дощі й косовиці,
І полилися байки й небилиці...
В свитки закутані ніженьки босі,
Слухають дітки усі кирпоносі,-
Про запорожців і про гайдамаків,
Вдало повідав старий дідусь Яків.
Як і татар тут колись відбивали,
Як з під навали людей визволяли...
Важко тоді простим людям жилося,
Вижити звісно не всім удалося...
Тут у краях зупинявся Богдан,
Як повертався з полону татар,
Витримав долі нестерпний удар,-
Сміливий, сильний, як гарячий вулкан.
Слухали діда дорослі і діти,
Тихі, принишклі сиділи без світла.
Розповідь діда дітей зворушила,
Хоч і не все ще вони розуміли.
Дідова мова усіх схвилювала,
(Схипнув малий, притулився до мами),..
Ну, а дорослі пісні пригадали,
Тихо і журно вони заспівали.
Діти відчули і Якова силу,
(Доля його теж по світу носила).
Хай ця зима усі біди зітре,
Розповідь діда повік не помре.
Я пам"ятаю цю розповідь діда,
Вмів розповісти, що знав і що відав,
Рідний він брат моєї бабусі,
Я дотепер за них ще молюся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635247
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 12.01.2016
автор: геометрія