Не міряй ти мене до себе,
Люби такою, як я є.
І серце мучити не треба,
Воно пізнає: де я є.
Ти дай йому жадану волю,
І слухай голос його, стук.
Воно пізнає твою долю,
Не випускай її із рук.
А ріст і талію – не міряй,
І довжину красивих ніг.
Ти серця жар її поміряй,
Щоб все життя зігріти зміг.
Щоб він не був сліпучий спалах,
Що всім обпалює серця,
І пише біль на їх скрижалях,
І скрипка плаче без кінця.
Не треба мучитись, гадати –
Довірся Богу у житті.
і скрипка ніжно буде грати -
Не рви ж ті струни золоті.
Бо знає Він, що є найкраще,
І хто судився лиш тобі.
Та люди вибирають важче
І гірко плачуть у журбі.
Ти не жадай лише кохати,
Горіти в полум’ї, в вогні.
Любити вчись і вибирати
На все життя, на вічні дні.
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2016
автор: Тріумф