Вже вкотре - жовта осінь, похмура,
У душі,- як в поемах-зажурах...
Шарудить у гаях жовтим листом
І вінчається з тим падолистом
За дрімкою мрячиною осені,
Де тумани гостюють у просені,
Ледь торкаюсь сумної поеми,
Бо у серці, як біль - хризантеми
Розхристані душі на вітрі і стужі,
До холоду й снігу вже майже байдужі,
Мої хризантеми - осіннії квіти,
Чому ви такі не долюблені діти ?
Чистота і невинність - від Бога самого,
У вічність - в них дуже коротка дорога
Краса і жорстокість- одвічність буття,
Коротке, та чисте, як спалах, життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова