Ми не хотіли воювати,
Але повинні це робити
І взяли в руки автомати,
Щоб рідну землю захистити.
Ми не хотіли помирати,
Всі, як один, хотіли жити.
Дітей ростити та плекати,
Коханим бути і любити.
Ми будували та навчали,
Збирали хліб і мали мрію
Та шлях для розвитку обрали,
Що не влаштовував Росію.
Тепер це треба боронити,
Бо вже не нишком, а відкрито,
Орда щоби нас зупинити,
Війну веде несамовито.
В степу Донбасу, в цьому полі
Вже Русь стикалася з Ордою.
В нас досить сили духу, волі,
Перемогти у цім двобої.
Нам так не хочеться вмирати,
Щоб не завдати рідним болю.
Та землю рідну захищати
На нашу вже припало долю .
Щоб «руССкій мір» з оскалом звіра
Не став на рідному порозі.
На нашім боці правда й віра
У неминучій перемозі.
За це боролись і вмирали,
Кров українська тут пролита,
Тож від землі меморіали -
Розквітлі маки в полі жита.
11.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635350
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.01.2016
автор: Мирослав Вересюк