Січень і Зима всміхнуться

І  вже  душа  біжить  новій  весні  назустріч,
Бо  зранку  сніг  так  стрімко-стрімко  розтає.
Зника  зимова  надоїдлива  байдужість
Й  думок  хода  напрОчуд  легшою  стає.

Дзюрчать  струмки,  замети  тихо  осідають
І  неба  простір  синню  нас  дивує  знов.
Звичайно,  в  січні  дні  чомусь  такі  бувають...
А  може  до  Зими  приходить  так  любов?

І,  забуваючи  на  мить  свою  холодність,
Зима  прогонить  і  мороз,  і  вітер  злий.
Закреслить  усмішкою  смуток  і  самотність,
Промовить  тихо  Січню:"  Ти,  коханий  мій".

Але  не  втримаються  ні  мороз,  ні  вітер  -
Повернуться,  щоб  навести  в  природі  лад:
Мороз  на  вікнах  знову  намалює  квіти
І  піде  тихий  і  лапатий  снігопад.

Один  одному  Січень  і  Зима  всміхнуться:
Хіба  кохання  спинять  вітер  й  холоди?
Коли  два  серця,  як  одне,  щасливо  б"ються,
Вони  життя,  як  поле,  зможуть  перейти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2016
автор: Радченко