Снігом, вітром, заметіллю
Грішну землю посіва,
Холод дме нудьгу натільну,
Кригу носить, підійма.
В небі зіроньки палають,
Вечір ситий настає,
Хтось віддасть усе, що має,
Хтось ту радість не взнає.
Миром ходить наша вдача,
Миром сіється туман.
Ти іди собі, невдахо,
Ми вже ситі від оман.
Снігом, вітром, заметіллю
Грішну землю одяга.
Ти, зима, шануй цивільних,
Хай твій сум тут не ляга...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635532
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2016
автор: Райка