Я так любила зорі навесні.
Їх тихий погляд схожий на отруту.
Він обіцяє все лихе забути,
А зорі грають, віддзеркалюють в мені.
Так тихо і спокійно, наче сон.
Квітневий сон, та скоро він минеться.
І я шукатиму в глибинах серця
Те, що забрало місто у полон.
Це місто грає і спалахує в мені!
Йому себе лишила на удачу.
Я, певно, вже ніколи не побачу
Ті зорі, що любила навесні.
А час потроху лоскотав в мені
Шалене серце кінчиком кинджалу.
Я забувала, дійсно, забувала,
Як дивно пахнуть зорі навесні.
Я задихаюсь тут! Кричи чи не кричи
Тепер минуле – спогади прозорі.
Я зрадила... себе і тихі зорі,
Що так любила слухати вночі.
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635535
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.01.2016
автор: Івга Лис