Я – лиш отрута в спогадах для нас.
Згадай мене, як давню та знайому.
І цю розлуку, що усім відома,
Не треба виставляти напоказ.
Я – лиш трута. Пий мене, кричи.
Терпи, як муку і вважай спасінням.
Кохання стало тільки сновидінням.
А жити далі як мені? Навчи...
А я – лиш смуток у твоєму сні.
До нього повертатися не варто.
Мене в тобі зосталось небагато
Й тебе ще стільки залишилося в мені.
Шукай мене. Знаходь і утікай.
Я завжди поруч, та така далека.
Втомилася від холоду й від спеки.
Тож за байдужість... ні, не дорікай.
Не дай же Бог іще хоч раз комусь
Так захлинутись у своїй любові.
Як наші душі стали мармурові,
Чому болить, на тебе як дивлюсь?..
2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2016
автор: Івга Лис