Йде, пливе хурделиця полями,
І мороз у мене на вікні.
Я сиджу з замерзлими думками,
А душа горить, як у вогні...
Ой зима! Як жити стало важко,..
Одиноко й сумно на душі.
Скам"яніли руки... І безжально
Гне мене все нижче до землі.
Інеєм покрились мої скроні,
Все частіше сльози на очах.
Дошкуляють вітер і морози,
Зморшки на чолі і на устах...
Ніби вчора обрії палали,
Сонце у зеніті...І було,-
Дні і ночі щастям не згасали,
Все із добротою заодно.
І хоч я сумую, та не плачу,
Витримаю цю важку зиму...
Я весни діждуся...Не розтрачу
Віри і Надії... Я живу!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635555
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.01.2016
автор: геометрія