МОВЧИ! ПРОШУ ТЕБЕ, - МОВЧИ!

Мовчи!  Прошу  тебе,  -  Мовчи!
Твої  слова  вже  не  сприймаю!
Не  плач!  Не  злися!  Не  кричи!
І  не  питай,  чи  ще  кохаю?
Спитай  себе,  -  Чи  любиш  ти?
Тоді  про  що  нам  говорити?
В  минуле  спалені  мости,
Його  не  треба  ворушити.
Не  треба  сліз!  Не  дорікай!
Ми  не  почнемо  все  з  початку.
Казала  ж,  -  Вибач  і  прощай!
І  поцілунок  був  на  згадку.
Я  не  тримав  на  тебе  зла.
Сліпа  любов  чи  розрахунок?
Полюбиш,  кажуть  і  козла,
Отруйним  був  той  поцілунок.
Ти  вбила  цю  мою  любов,
Вона  так  важко  помирала,
Холола  і  кипіла  кров,
Душа  у  відчаї  страждала.
Не  вимагай  від  мене  те,  
Що  вже  не  можеш  вимагати.
Кохання  ніжністю  цвіте,
Якщо  його  не  затоптати.
В  одну  ріку  нам  двічі  вже
Ніколи  більше  не  ступити
І  хай  Всевишній  вбереже
Нас  помилок  не  наробити.

13.01.2016  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2016
автор: Мирослав Вересюк