Коли зима взялася по-крутому:
І сніг, і дощ з-попід небесних плес –
Я сам собі і ЖЕК, і самопоміч,
І навіть героїчне МНС.
Хто може нині скімлить і здаватись?
Вступаю твердо у нерівний бій.
І зброя найнадійніша – лопата
Рятує у запеклій боротьбі.
У цих заметах – лабіринти, ходи.
Згадавсь чомусь блокадний Ленінград.
І я плюю затято на погоду,
Мені вже до душі азартна гра.
Скаженний вітер – аж із ніг збиває.
Осилимо – нема альтернатив!
Сьогодні це – стежина до сараю,
А завтра це – дорога до мети.
І хай негода налітає круком –
Мені до серця хуртовина ця.
Спасибі тобі, зимо, за науку,
Що будить в посполитому бійця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635659
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: stawitscky