Ніч кажаном опустилась на землю,
Зорі монетами в небі блищать,
Тихо годинник ступає у темряву,
Стрілки не сплять!
Часу клубок безупинно мотають,
Хронос тримає його у руках.
Дні і години безслідно минають,
Кануть в віках.
Хтось уві сні розмовляє молитвою,
Хтось відганяє від себе кошмар,
Подушку сушить, сльозами омитую,
Гонить примар.
Чом же не спиться звичайній людині?
Совість долоні на скроні кладе?
Може, хвороба тримає в полоні,
Сіті пряде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635793
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Лана Мащенко