Посвята Станіславу Чернію
Українець
Українець повік вільний,
Щось не так, миттєво - „Геть!“.
Як працює, то стожильний,
Нема волі - краще смерть.
Коли добре, то хлюпоче
Щира радість через край.
Свято вірить, як пророчить,
А гнівиться – не займай.
Бо такого утне жару,
Дідь-ко в пеклі затремтить.
Залітає пал за хмари,
Як знайде кохання мить.
На світанку вже з піснями,
Біжить з піснею до сну,
З нею б’ється з ворогами
І оспівує весну.
З нею влітку і зимою,
На роботі й на свята.
На випадок жарт з собою,
За провину – каяття.
Неодмінно допоможе
Будь-кому в тяжку добу.
Завше мовить слово Боже
Можновладцю і рабу.
Мріє мати небагато
Українець у житті:
Щебетали б дітки в хаті
Та олюднились кати.
Всенькім зичить хліб й до хліба
І наливочки чуть-чуть,
Ще здоров’я, але глибу…
Така справжня його суть.
14 січня 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635826
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.01.2016
автор: Микола Паламарчук