На столі чашка чаю.
Ще гаряча.
Димок повільно здіймається
до гори.
Говоримо.
Через посредника
Мобільний оператор life:)
Ти знову кричиш на мене...
Я намагаюсь триматись.
Вдаю
Ніби все нормально і
байдуже.
А серце і душа скрутились у тугу напружену спіраль.
Я чула шепіт. Сусідки.
Вона проклинала
Всесвіт
І є*уче життя:їй на долю випала катастрофа
порвались панчохи...
А в мене тим часом
рвалась душа...
А на столі стояла чашка
З холодним чаєм.
Над дном літав порох заспокоївшоїся хлорки
Я чула голос...
Який на мене кричав
І вдавала, ніби все нормально...
Бо колись любила
цей голос.. а скоро...
винайдуть машину часу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63599
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2008
автор: Эллария