Розбудила ніч меланхолію,
До вікна за руку підвела.
Крига скла між нами пломеніє.
Я думки у смуток сповила.
І чолом торкаюся до неї.
Пальці пишуть розписом зірок.
Подих вимальовує алеї
Із осінніх ще живих квіток.
Прилипа магнітом мокре листя
До моїх, убраних в скло, долонь.
Вітер з нього нанизав намисто
І прикрасив попіл моїх скронь.
Він приніс від тебе поцілунок.
Може, він гарячий, як сльоза,
Чи такий пекучий, наче трунок,
Чи такий яскравий, як зоря.
Крізь прозору, в рамці, перепону
Не піймать послання-міражі.
Але в час самотності і втоми,
Можна доторкнутись до душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2016
автор: Лана Мащенко