Зимовий вечір, тиша за вікном
Палахкотять дрова в комині
І вогник обіймає все теплом
Згадаю очі серцю милі
Як я тонула в погляді отім
Що випромінював любов і ласку
Так радісно і дивно все було
Немов потрапила у справжню казку
За руки взявшись, спогади мої
Танок минулих днів танцюють на стіні
Літають поряд з ними замріяні думки
І сум навшпиньки підійде
За плечі тихо обійме
Задам питання в тишу,й не одне:
Коли ж коханий мій прийде?
Чи пам'ятає він мене?
А може розлюбив він вже?
Але, згадаю знову очі...
І серце пташкой затріпоче
Ні, не забув рідненький ще мене
Я вірю...відчуваю, він прийде!
Кохання наше розіб'є стіну розлуки
Воно сильніше за усі земнії муки
Хай пройдуть ще хвилини, години чи роки
Ми візьмемось за руки й підкоримо світи
Аж раптом стукіт в двері
Сполохав спогади усі
Розсіялись у мареві, налякані думки...
З тремтячими руками іду я до дверей
А серце як шалене вискакує з грудей
Бо змерзле та щасливе, рідніше всіх людей
Стоїть моє кохання, з букетом орхідей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2016
автор: Zhanivna