Вигина веселка дивний стан,
Шле із неба барви - переливи,-
Неймовірні пахощі й краса,
Що приходять з сонцем після зливи
Символ єдності Землі іБога,
Як дорога в Рай , у Небеса,
Може, це той мостик, та дорога,
Що по ній душа йде в Небеса ?
Це вам, матусі, геть не сивочолі
Всміхається і небо і Земля
За всіх синів-героїв, що любили
Свій край до сліз, до самозабуття...
Ідіть, рясні дощі на Україну
А ти за ними, сонечко, - світи,
Нехай всміхаються веселки з неба.
Нехай живими залишаються сини !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636074
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.01.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова