Ми вірили у те, що не існує.
Ми будували храм лише зі слів.
Ми думали про те, що не руйнує
Сезонний вітер крихітних мостів.
Ми йшли туди, де нам були не раді,
Тримаючи в руках лише мету.
І тиждень наш дорівнював декаді.
Й в монету день цінився золоту.
Ми стали тими, ким боялись бути:
Ми забували тих, хто нас забув;
І чули те, що так хотіли чути;
І зрідка пили час, що вже минув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636079
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2016
автор: несвідомий