На серці так важко

І  ніби  нічого  не  сталося:
Он,  сонце  за  гору  тіка
І  небо  у  річці  купається,
Та  й  ниточка  стежки  тонка
В  траві  заховалась  нескошеній,
Мабуть,  утомилась  за  день?
В  полон  мене  візьмуть  непрошені
Думки,  які  сипе  із  жмень
Життя,  що  не  може  без  сумнівів
Прожити  й  мені  не  дає  -
І  в  душу  вже  хмари  насунули,
Й  на  серці  так  важко  стає.
Та  де  ж  воно  те  перемирення?
А  в  відповідь  -  відчай:  війна...
Допоки  ж  пусті  слухать  скімлення,
В  яких  правди  й  краплі  нема?
Дивлюсь  на  онука  дорослого  -
Та  тільки  б  було  все  гаразд.
В  молитвах  до  неба  високого
Звертаюсь  за  день  я  не  раз.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2016
автор: Радченко