Ця темрява гучна вихлюпує себе
І тургор напина ледь стулені повіки
Та кола розлива: і вугільне, й рябе
Розходяться брижí частіш, нема їм ліку.
Ця темрява - узвар, настояний на снах
Приймають купіль в нім і крампуси, й чугайстри....
У келії вогкій ворушиться масна
невмита зроду тінь аматора чи майстра.
Ця темінь відмива всі тьмяні письмена,
що стрілися раніш йому у руслах віку,
Отроцтва миті тут й химерна літ мана...
Набридло? Розтули ледь зімкнені повіки.
28 грудня 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636092
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.01.2016
автор: Мар`яна Квич