[i] І
(на чужині)[/i]
Навчені любов'ю до братів,
лаємося, що життя собаче…
А яке ти у орді хотів?
І зі школи аж до наших днів
висновки поета однозначні.
Золотого віку не було,
а були – облуда і химери.
Віхолою – срібний замело.
І донині, сущому на зло
оживає мезозойська ера.
Декадента виморила тля
силою імперії нової.
Імажиста прийняла земля.
А рентгени променів Кремля
виродили націю ізгоїв.
Раша не читає Кобзаря.
Їй стає більмом у оці Київ
і бракує в голові царя.
Ящури і змії та зоря
п'ятикутна – символи Росії.
Ненавидять жовто-голубе
вигодувані «аристократи»
з общака КаПе і КаГеБе –
михалкови, киселі – цабе
і звичайні бойові примати.
[i] ІІ
(у політиці і культурі)[/i]
Он і голомозе на коні,
і повзе рептилія колони.
О, вони воюють не одні.
У полоні тої маячні
повалії, лораки, кобзони.
І яке то диво, що Донбас
зайняли буряти-партизани?
Подивіться у свої екрани,
як [i]попсяче[/i] на очах у вас
корольових жалують тарзани.
Заробляють і бойовики
з общака кривавої получки,
і іуди мають копійки,
і [i]нео́-куповані[/i] совки –
довгоносі кролики й сердючки.
Агітує в ролі тамади,
вірний кожній владі до могили,
найлютіший ворог у орди –
люструвати діда Калити
і онука Невського дебіла.
[i]– На Олімпі явно вар’єте, – [/i]
думає еліта вище мера.
[i]– Але й ми уже і се, і те,
і такі ж базіки… Та зате –
обрані зі сцени у прем'єри.[/i]
[i] ІІІ
(на околицях культури)[/i]
А у народу – соло на губі.
Перемагає… Переобирає…
І юне плем’я мудре виростає.
А ось таланти деякі тупі,
такі тупі, аж мова шкутильгає.
Але і ці тусуються таки.
Очікують і їх бойовики.
І пійманих на шухері не мало...
Оригінали і регіонали –
комічні до ікот жартівники.
Туди-сюди мотається культура.
Усюди всюдисуща, запальна,
кусюча, і жуюча, і блатна
уся халтура і номенклатура
у ролі войовничого Махна.
Ваяємо і оди, і сонети.
І лають нас, і панькають за «єто».
Але не доганяю навіть я, –
[i]коли перемагає нічия,
чого, буває, чубляться поети?[/i]
Не знаю, на чиїй ми стороні
по ходу братовбивчої вандеї.
Немає перемог у цій війні.
Зате спливли на гребені борні
за гонорар у Раші – за ідеї
підсобники злодіїв запасні.
[i] ІV
(у себе)[/i]
Але ми звичайно на коні.
Шпоримо і Музу, і Пегаса,
Б'ємо у кімвали у Донбасі,
думаючи, –[i] ми такі одні
на Олімпі буйного Парнасу.[/i]
І богема кропає пісні
ті ж – собачі, [i]блудо-голосисті.[/i]
Завивають лялі заводні.
Піє православ’я урочисто.
І говіє їжею рашиста
віруюча паства кацапні.
[i] V
(у вічності)[/i]
А ціна? Ціною буде жах
за годину до кінця планети.
Та не панікуємо, поети!
Все одно далеко у віках
із безмов'я на Молочний шлях
падає сузір'я Андромеди*.
[i]* – не хто інший, а російські вчені вже змоделювали процес зіткнення туманності Андромеди із нашою галактикою через мільярди століть.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636097
Рубрика: Балада
дата надходження 15.01.2016
автор: I.Teрен