Спочатку біль, а потім – пустота,
Безсилість і зневіра, все водночас.
Примарою здається чистота
Людського серця. І заплачуть очі…
Повсюди фальш. Лукавства через край.
І сіре павутиння лицемірства.
Замкни вуста, душі не відкривай
Ніколи, чи вгорі ти, чи боїшся…
І де ті друзі, коли так болить,
Пече у грудях та несправедливість?
Ніхто не підійде, не захистить,
А в загалі, чи треба нам там милість?
Закрившись у собі, лише молись
І перед Ним сльозами умивайся.
Неси свій хрест, як Він того велить,
В мовчанні і покорі. Все минеться…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636161
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2016
автор: Наталія Білак