Видається, що нам вже замало звичайних «бувай»
І якщо вже прощатися – варто спиняти планету
Не шукай зайвих слів. Просто мовчки зітхай і звикай,
Що хтось інший тепер говоритиме тихо «А де ти?».
Кажуть, доля сліпа, кажуть, доля занадто проста
Хто ж пояснить, чому всі за щастям шикуються в черзі?
Знову довгі пальто, і шарфи, що ховають вуста
Говорити не варто. Гортатиму прозу поезій.
Ця зима не нова, тільки зимам тепер не до нас -
Заметуть і підуть, і ніяких тобі світлих чарів.
Якщо темно в душі – це не значить, що ти уже згас.
Вже багато було, а хвилює одне – і що далі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636178
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.01.2016
автор: Олександр Гриб