Ой не зозуля роки додає.
Сяють ще [i]карії очі,[/i]
та заховалося щастя моє
в сутінки білої ночі.
Жовті діброви, багряні сади...
Де та розвилка розлуки,
що повертала раніше сюди
з лісу у росяні луки?
Позамітало луги і поля
памороззю-сивиною.
Віє і віє зимою.
Ой, замерзає надія моя…
А за лісами ще чую здаля
відгуки долі луною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636255
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 16.01.2016
автор: I.Teрен