Пуста кімната,обдертії стіни,
Наче в'язниця...Без виходу,звісно.
Підхожу я ближче.Навколо руїни.
А у темниці холодно й тісно.
Тут я живу вже не рік, і не два,
Навколо нікого,безлюдна пустеля.
Немає тут щастя, лишилась пітьма,
І десь вже обшарпане небо.Як стеля...
Вийти у світ.Та цього я жахаюсь.
Зламати всі стіни не маю я сил.
Бо в тебе,напевне,я знов закохаюсь...
Не треба.Не маю давно уже крил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636589
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2016
автор: Sindicate