Знову чути гармати в полі,
Все стріляють, та все щось ділять.
Що чекати: війни й неволі,
Чи можливо вже прапор білий!?
Вже умилась земля сльозами,
Плачуть гірко батьки і діти,
Та втомились від горя мами,
Що не хочуть вже й навіть жити.
Тільки сніг все мете невпинно,
Й замітає стежки до хати...
Може досить шукати винних,
І самим уже все владнати!
...хай в солдатики грають діти,
Ви дорослі вже, депутати!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636627
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2016
автор: Яна Бурмістр