Ми каємся, ми молимся
За що? Навіщо? Нащо?
Та всеодно ж помилимся,
І душі вже пропащі.
Ми завжди прагнем кращого,
Життя не розумієм.
І знову нащо? Нащо ж ми,
Серця свої лелієм?
Навіщо обіцяємо?
Коли зробить не можем.
Така людська то сутність.
Чим можем - допоможем.
Чому життя марнуємо?
Не правильно ми дієм!
Та всеодно хай буде так -
Як треба не умієм.
В коханні зізнаємося,
Коли і не кохаєм.
А потім щей дивуємось
Чом в самоті вмираєм.
Колись життя карає нас
За всі гріхи, що вчинені
А гірша кара для життя -
Сердечний стук припинено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636640
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: still alive @.