[i][/i][i][/i]…Яблука доспіли, яблука червоні…
[i][/i]М.Рильський
Голосіївський ліс зачепився за хмари
Тиша глинистий шлях безупину жує
Таємничі дуби, мов карпатські мольфари,
Все чаклують, бо спека нестерпна стає.
На кущі, на дуби ще накинеться злива
Прийде пізно вночі у вологому сні
Скромна дача стоїть, ніби дівка цнотлива,
Що чекає сватів – чи приїдуть, чи ні?..
Побували прості, побували тут пишні
Розлетілись слова – не почуть, не зібрать
Як дитинно радів незабутньому Вишні!
На портреті вони до цих пір гомонять.
…Надпотужний талант. Де до нього відмички?
Може, тут, серед книг, де писав і любив?
У саду, в глибині, аж поморщились дички
Сіру тінь забуття хтось на дачі розлив.
Сині квіти в траві упокорені, сонні
Під парканом старим, притомившись, стоять
Дивні яблука – круглі, дозрілі, червоні –
У глибинах душі, ніби пісня, дзвенять.
Ось вона, таїна, як неждане зізнання,
Як забуті слова, як віддалений крик
І не дички оці – давнє, юне кохання
Розцвіло на стежках, на алеях сумних.
Зримо бачу – біжать, грають м’язами коні
І дівчини в саду ледь окреслений стан…
І плоди на гілках – ніжні, зрілі, червоні
І над світом пливе яблуневий туман.
…Тут звучали слова – теплі, щирі, відверті
Ще ж була й самота, втома, важкість повік
Він упав уночі, ніби яблуко в серпні,
Щоб вернутись до нас – у любові – навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2016
автор: Галина Будянська