Будинок палає невпинно,
тріщать, вилітають шибки.
А я все стою й намагаюсь сумлінно
гасити вогненні думки.
Та дарма,
все одно дує з півночі вітер
і роздуває вогонь.
Вже у власних словах мені бракне літер
і не плине тепло від долонь.
Мить пройшла і будинку немає,
завалилась цегляна піч.
Плум'я гасне, життя зникає
безкінечна настала ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636738
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: Олексій Сонях