відкинутий раптом часом в минуле
живеш як у маренні -
зазираєш з-за грат у іншу
чужу
манливу у волі сучасність
і переплутується явне з уявним
від усвідомлення де у якому ти місті -
тут зима
тут триває війна
злодюжна з обличчям дибіла і боягуза
і місяць свічкою тремтить на морозі
і згасають зірки
тікають чимдалі з неба над містом
що стало тюрмою -
тут окупанти всім мешканцям строго
і під росписку врочисто вручили
скалочку крейди і скокавку з нею -
усі щоб стриба́ли в єдинім пориві
в клітиночках хрестиком мічених крейдою
для заохочення їм дарували
картуз куфайку і самовара
в додачу свисток і диплом
пізніше до хат заявлялись злодюжки з орди
засра...засланці гукали до банди
якщо ж хтось удумував їм опинатись
лупили-дубасили до сво́го аж зморення потім
...а потім штовхали зруйноване вщент
знівечене тіло ногою до ями чи в льох
а свято життя тим часом неспинно триває -
звідусюди матрьошкі пєтрушкі хо́ри ординні
постійно лунають з концертних залів
і телеекрану
самодіяльність із підспівом в танці
гупала-грюкала просто неба
все інше з радістю і над силу
стрибало змагалось у скокавку
в клітиночках крейдою мічених хрестиком
і дітлахи дресировані дядями й тьотями
лепетали бадьоро "зравствуй, республика!"
тут шумні базари юрмляться тиснуться чергами
точаться тут чутки і плітки
в дрібницях-подробицях з фактами й без
і анекдоти у гуморі грубі і злі
і все те із клятвою на достовірність
на чисту святую правду
тут окупанти разо́м з бандюками
для сміху чи з нудності
а може на честь наступного дня
пускають надуті
кулі чорної гуми
на яких розмашисто біло написано
"ми не лохи!"
пускають у небо що висне вагомо
тріщить і ломиться аж під вагою
ось-ось та й впаде...якби ж то...
такеє от місто що стало тюрмою -
над ним уночі лиш місяць тремтючий
і злякані зорі що ще не втекли
...відходиш від грат
інфікований
хворий
в небо підстрибуєш
скокавку через
в клітиночці хрестиком крейдою міченій
дмеш на ті кулі чорні мов хмари
побачити щоб подивитися небо
- ...де воно, к бісу!?!..яке?!. -
а хтось з бандюків
від кайфу дуріючи
лопав ті кулі з автоматної черги
і захлинався в істериці в реготі
та кулі нові все злітали й злітали
чорні брудні як і вся ця війна
і пластівцями чорно спадали
сипались падали танули
гле́йкою гряззю тобі під ноги
що в"язко так налипала аж мусиш
перед тим як ступити за хатній поріг
довго чистити і виколупувати
апо́каліптичний зародок з бут
...не віриш у бачене -
невже це з тобою?..
і ли́ше рятує
гаряча гірка філіжаночка кави
підказує
- це сьогоденні реалії друже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636744
Рубрика: Верлібр
дата надходження 18.01.2016
автор: Ем Скитаній