Хрещенська ніч непогрішимо чиста
Прилинула нечутно із небес.
У білому вбранні ходила містом,
Носила свій животворящий хрест.
Їй усміхалися зірки і місяць,
Силач-мороз, милуючись, годив.
Вона ж лилась у вікна крізь завіси,
Скрізь пильно прислухалась до води.
Ні річку не минула, ні криниці,
Ні навіть труби (й коло них замре).
І всюди у незайману водицю
Натхненно опускала срібний хрест.
Нехай вода ця оберегом буде
Всьому живому аж на цілий рік.
Хай з нею здоровішатимуть люди
І, може, по щедрішають в добрі.
Хай кожному дістанеться відерко
По вінця повне. Будуть сіль і хліб…
Під ранок нічку пригорнула церква –
Як вічний символ Бога на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2016
автор: Ніна Багата