Розстелить земля там своє покривало,
Збудуються небом зручні каремати.
Застрелить твій ворог ті сни, яких мало.
Врятується той хто ще вміє стріляти.
Затиснено простір, повітря заряджено
І спати доводиться - морфій Морфея.
І пізнано в паузі істину, зважено!
Солдати дізнались де в кулі ідея.
Димить помокріле багаття і шириться
Арома цигарки, приємніша лАдану.
Ще мить і цей сон ілюзійний припиниться?
І втома навіє війну лише згАдану.
Напруга, кипить у відносинах з іншими.
Все чорне і біле - конкретикой сталося.
У друга слова прозвучали утішними,
Потворне від злодія справді впіймалося.
Ось вежа до неба тяжіє як мариво.
Розкинувся наступ. Цей сон ідеал?
Пожежа - безсмертним салютнеє зариво.
Прокинувся кіборг, заснув термінал.
17.01.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636775
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: Олег Купрієнко