Зірки так стали. В апріорі не суджено.
Що ж зробим, як доля- ще та сволота?
Вечорами, як хтось кричатиме збуджено,
Не почуєш і писку із мого рота.
Посивів наш космос, зістарився,
Як душа, що хворіє зморшками.
Розхристалися хмари - захмарилось.
І я полюбила Дворжака.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636895
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2016
автор: Луноокая