Весь світ велика павутина
В якій заплуталися ми
І весь цей час,і ця година
Це лиш пісок,поміж людьми
Нас павутина все життя
Постійно повивала
Й вела лиш тільки в небуття
Тримала,не пускала
Ви лиш погляньте...де не йдеш
Усюди вється павутина
Хоч як би хтів та не минеш
Вязка неначе глина
Корупція,хабарство,миттю
Цю павутину ліплять
Не те зробив,,,і під статтю
Печаткою закріплять
Усюди в селах чи містах
Є павуків чимало
Що людям не добро,,а страх
Лиш ділять,,,,все дістало
Ви думаєте ми сліпі
На все це ми плювали
Ви павутину ту собі
Плетіть,що нам сплітали
Увесь народ ,,,і ти,і я
Моя родина чи твоя
Прорвім нарешті павутину
Пустім у світ свою дитину
Та в світ широкий ,і безмежний
І не тривожний-обережний
Такий щоб з чистою душею
Неначе в залі Мовзолею
Ось коли будуть такі зміни
ТОДІ НЕ БУДЕ ПАВУТИНИ....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2016
автор: Світлоокий