Я емігрант, ти емігрант, ми двоє емігранти,
давай проп*ємо свій талант, бо так хотіли окупанти.
і корчусь з болю й туги я не на своїй землі,
немає в мене тут ні друга, на крихти волі на ріллі...
я лиш пишу і знов курличу. я знов мовчу, уже й не дишу,
але початого не лишу. Чому, бо може так воно було, мене несло та й повезло чи понесло, усе одно, не всім на зло, лиш на добро я буду жить. І може я колись вернусь на Україну, тут добре, так , але я гину, від кулі чужого слова, чекай, стій, я не готова, я ще трохи посиджу, і полечу, і наздожену, мовчу, кричу, я Не тону. Тебе візьму, і пригорну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636963
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.01.2016
автор: LOKOS