Люди груди мерзоти ллють.
Це анархія чи демократія?
В серці селиться чорна лють,
Ненависть, заздрість й подібна братія.
Так мало любові, доброти і прощення,
Бажання бачити синяву неба.
На часі злоба як елемент пригощення.
Щирість…, співчуття… кому то треба?
Світ виписує згубну теорію.
Чатує небезпека обнулення літочислення.
Але ще можна змінити історію,
За крок до прірви змінивши мислення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636967
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)