***
Ми
не дуби.
Але дубіє листя,
коли вітри повіють до зими.
Стоять дерева – голі обеліски.
[i]– А де дуби?
– …дуби?
– …учора – ми.[/i]
***
І де
вони
урочі сни?
Пропащі сни –
забуті мрії.
А незаписані слова –
це відлітаючі надії,
не випита вода жива.
***
Ви
хочете
поезії живої?
Не буде цього,
поки – «ґаварит
адвокатура русской паранойи».
Ще є кому виплачувати кров'ю,
за Колиму, війну і геноцид.
***
Поезія
не тупцяє на місці.
У хаосі – [i]ні пуху, ні пера.[/i]
Оригінали і авантюристи,
і інші войовничі пацифісти
оскубують гармонію добра.
***
Писати
нині все одно,
що бити батогами.
Але поетові дано
не суще шоу у кіно,
а те, що кануло давно,
і те, що буде з нами.
***
Епітети
й метафори мовчать,
коли вони не туляться до змісту.
але, буває, як вони звучать,
конгеніально врубані на місце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637002
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 19.01.2016
автор: I.Teрен