Такий туман, що і Високий Замок
Скорився силі сизої пітьми.
Тебе кохаю майже до нестями –
Ми не дарма в цей світ прийшли людьми.
І не дарма колись завела доля
мене в це місто радості й тривог .
З тобою нам наврочуючи ролі,
А для печалі – тільки епілог.
Такий туман, що наче пісня ллється.
І тихий спокій людям в вікна б’є.
Залишу я частину свого серця
У місті, що назавжди вже моє.
Такий туман... Що майже, як ніж нами.
А я тебе – усупереч – люблю!
Ми – смертні люди, але нас панами
Кохання робить в мить і без жалю.
... У тобі щастя я своє знаходжу.
... Над тихим Львовом – небо голубе.
І зрозуміти я ніяк не можу,
Що люблю більше : місто чи тебе?
09.07.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637070
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.01.2016
автор: Івга Лис