Вона , чомусь, не привітавшися, прийшла
І так пішла,
Чомусь, не попрощавшись...
Скажи : "Чому у двері ці зайшла,
Якщо пішла колись назавжди ?... "
А я так зустрічі цієї ждав,
Я нею жив і вірив в своє "краще "
Мабуть, ще час мій поки не настав
І лікуватимусь лиш спогадами натще
Ну а тебе весняний дощ догнав
І цілував у ніжні твої скроні.
А як сягали його краплі уст,
Були, чомусь, вони - такі солоні...
Як заздрив щиро я тоді дощу,
Що жадібно тебе торкався...
Собі ніколи і нізащо не прощу
Ту правду, що собі зізнався
Цілуй усю, - в її трояндові уста,
В волосся.в очі. погляд волошковий.-
Історія , як світ стара й проста
Про шлях до серця,дьогтево-медовий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова