Я дякую для тих,
хто виживати намагався,
боровсь за щастя
скільки було сил.
Та все ж не витримавши здався
й від них лишивсь лиш
під землею пил.
Але їх героїчні спроби світ змінити,
розфарбувати хоч шматочок вас,
нещасних й сірих,
фарбою добра.
У творах і віршах ці намагання
будуть вічно жити
і я надіюсь, що прийде пора
й людина схаменеться
і зникне із очей рожеве скло,
поглянувши навколо себе,
упаде й слізьми заллється
бо зрозуміє,
що життя уже пройшло
і що назад нічого не вернеться
й змінити щось часу уже нема,
а сердце усе тихше й тихше б'ється
і в голові панує вічная зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637186
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2016
автор: Олексій Сонях