Я дивлюсь у вікно,
А там сніг, знову сніг...
Що було, все пройшло,
Не біда це й не гріх...
Так минає життя,
І в зимові ці дні
Неспокійне буття,
Все ж підвладне мені...
Вже на фініші я,
І живу в самоті.
І сміються з вікна
Сніг, мороз й заметіль.
Ну а я не журюсь,
І читаю, й пишу,
І в вікно знов дивлюсь
На цю зимну красу.
Відійду від вікна,
По кімнатах пройдусь,
Знов чекаю дзвінка,
І злегка посміхнусь.
Діти й внуки мої
Мені дзвонять щодня,
І спокійно мені,
Гарна в мене рідня.
А як вечір прийде,
Тишиною нап"юсь,
У вечірній пітьмі
На життя озирнусь...
Найцінніше в житті
Я завжди берегла...
У моєму бутті
Не було й нема зла...
Все стерпіть довелось:
І солодке, й гірке,
І я Богу молюсь,
Хоч життя й нелегке...
Що було, відпливло,
Залишились сліди...
Не дозволить вікно
Все забуть назавжди...
Всім нам треба жаліть
І людей, і себе,
Берегти і любить
Усе те, що в нас є!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637222
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 20.01.2016
автор: геометрія