Топтати ногами листя старої вільхи
Бігти,бігти,далеко від себе бігти
Рани свої лікувати лежачим листом
Порвати листи.Усе чисто на чисто.
Стерти тебе з своєї душі,захлинатись
Від болю,який завдаєш мені ти
Бігти чимдуж,ніколи не зупинятись
Світитимуть зорі,горітимуть ліхтарі.
Знати про те, чого ніколи ти не говориш
Зупинитися вчасно,попри море вагань
Ти собі гірше уже не натвориш,
Біль не вартий усіх моїх сподівань,
А ти вартий усіх моїх перевершень
Ти інакший.Ти зовсім від них не такий
Говорити про те, що болітиме мені вперше
Залишати тебе і напевно ти також покинь.
Не здолати.Щось і десь загубити
Тобі навіть не треба мої вірші
Скільки можна на світі без долі жити?
Скільки треба.Скажи,будь-ласка, скажи.
А без долі можна мільярди років
І мільйони ніколи не існувати
Не робитиму більше ніяких поспішних кроків
Я повірю,я зможу усе здолати.
Перевершити гори моїх невразливих емоцій
І про тебе ніколи ніколи не забувати
Ти з"являєшся в серці, в моєму правому блоці
І ти змушуєш мене довго і смутно чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2016
автор: Olena Taran