Через роки, через літа…
Несуть нас крила в край далекий.
Майнула юність золота,
Гніздо покинули лелеки.
Як тільки стали на крило,
Небачена всміхнулась доля,
В житті везло, то не везло,
Та головне, що була воля.
Сліди лишились на землі,
У тих краях, де вирій вився,
Мав перешкоди не малі,
Та у сорочці народився.
А коли сил нема у крил,
Жити приходиться самому…
Міняєш напрямок вітрил
І повертаєшся додому…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637400
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.01.2016
автор: Віталій Назарук