Така пороша тиха струменить,
Мов вибачення просить за вчорашнє…
І хочеться в оцю казкову мить,
Даровану нам щиро і назавше
У хороводі юнім закружлять,
Узявшися з берізками за руки,
Чи дужим птахом в небесах літать,
Забувши всі утрати і розлуки.
Щоб ніжний легіт душу огортав
Від цих зимових чарівних рапсодій,
Й забувши зовсім про свої літа,
Цілком віддатись магії природи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637434
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2016
автор: stawitscky